Головне обмеження агробізнесу

Попри мораторій, агробізнес України розвивається і достатньою мірою забезпечений ключовими ресурсами. На ринку доступні ТОП продукти глобальних input suppliers, виробників техніки й агрегатів, різного обладнання, сучасні технології AgTech. Також наявні різні джерела й форми фінансування. Головне, в чому агросектор відчуває серйозний дефіцит, — це кваліфіковані, компетентні кадри. І йдеться не тільки про агровиробників.

Такі самі проблеми й у виробників та дистрибуторів ТМЦ й техніки, консультантів, представників фінансової та страхової сфер, технологічних компаній, що обслуговують агрокомплекс. Чому так? По-перше, рівень аграрної освіти — очевидне дно. Навчальні програми не відповідають потребам і реаліям бізнесу. Як результат — випускники інститутів та університетів не отримують необхідних знань про сучасну агротехніку, технології й підходи в агровиробництві. По-друге, агро не в моді — молоді фахівці не розглядають агробізнес як сферу для свого розвитку, отримання доходу. Ніхто не асоціює своє майбутнє з роботою в селі чи районному центрі. По-третє, активно розвивається ринок інновацій для сільського господарства. Запровадження новітніх технологій потребує ПОСТІЙНОГО підвищення кваліфікації — необхідні фахівці, здатні опановувати нові підходи, правильно застосовувати сучасне обладнання й програмне забезпечення.

Інфраструктура освіти в процесі

Чому я про це пишу? Бо це один із ключових обмежувальних чинників розвитку компанії SmartFarming, засновником якої я є. Наше зростання й наш розвиток пов’язані з необхідністю готувати нових фахівців технічного й аналітичного напряму, котрі не тільки мають розуміти бізнес клієнтів і знати, як правильно застосовувати ті чи ті технології. Компетентних людей на ринку небагато, а з тих, хто є, — не всі доступні. Тому компанії доводиться інвестувати в пошук і навчання фахівців самостійно. Разом із тим, більшість керівників і власників агропідприємств не можуть чи не вміють практично оцінити результат запровадження технологій і скептично ставляться до нових ринкових пропозицій. І це логічно. Недостатній рівень знань і навичок їх працівників знижує ефективність запроваджених технологій і робить практично неможливим підтримання їх працездатності після завершення проекту.

Згадані чинники спонукають учасників ринку створювати внутрішні програми підвищення кваліфікації фахівців. Нині вже є низка освітніх ініціатив, що активно розвиваються, зокрема:

• Агрошкола Agroregion;
• Kernel University;
• Освітній проект компанії Agroprosperis;
• Агрокебети;
• «Агро Школа» банку Credit Agricole;
• Освітній проект AgriStart від AgriLab;
• МХП Cтарт.

Вселяє надію? Однозначно! І, схоже, це тільки початок, оскільки сьогодення стимулює подальший розвиток інфраструктури освіти.

На які позиції є попит

Ми нині працюємо в трьох напрямах— керування земельним банком, моніторинг техніки і контроль пального, запровадження точного землеробства. Співпрацюючи з агровиробниками, займаємося не тільки навчанням їх персоналу, а й пошуком людей на вакансії, пов’язані з нашими проектами.

Сьогодні ми бачимо попит на такі позиції:

• Механізатори — робота оператора сільгосптехніки з використанням сучасних систем точного землеробства (навігації, автопілотування й керування агрегатами);
• Інженери систем точного землеробства— підготовка техніки й агрегатів для встановлення обладнання, монтаж, налаштування й обслуговування систем точного землеробства, різних датчиків і сенсорів;
• Пілоти БПЛА — планування місій, пілотування коптерів і платформ літаків, базова обробка отриманих даних про стан посівів;
• Digital-агрономи— застосування сучасних систем і сервісів збору, аналізу й інтерпретації показників сільгоспвиробництва, визначення взаємозалежності, робота з системами Farm Management;
• GIS-аналітики — методологія обробки й аналізу картографічної інформації, даних із БПЛА, техніки й систем точного землеробства, робота в геоінформаційних системах (GIS) і спеціалізованому програмному забезпеченні;
• CINO — тренди розвитку технологій, комплекс технологій для підвищення ефективності агровиробництва, системність запровадження інновацій у виробничі процеси, керування змінами.

Хто й кого має навчати

Деякі з описаних вище спеціальностей — абсолютно нові. Але вони дуже актуальні й попит на цих фахівців тільки зростатиме. Разом із тим, вітчизняні освітні заклади навіть не почали готувати програми навчання в цьому напрямі. Та й чи є там експертиза й компетенції, аби ці програми готувати?

Освітні програми, безумовно, мають базуватися на практиці й реальних кейсах, а навчати повинні найкращі експерти ринку. Розвиток технологій також дає змогу застосування гейміфікації й бізнес-симуляцій. Технологія бізнес-моделювання дозволяє експериментувати у віртуальному середовищі, відпрацьовуючи логіку ухвалення управлінських рішень у різних умовах і розуміючи їх вплив на кінцевий результат. Одна з найкращих практик на ринку — досвід Групи компаній «Агропросперіс».

Окремий пункт — навчання власників бізнесу й директорів (а в великих компаніях — ще й HR-директорів). Саме ці ролі (функції) відповідальні за формування команди й організаційної культури, за розробку правильної мотивації працівників (а також за їх навчання й розвиток) під час упровадження технологій. Керівництво компанії має розуміти головні тренди ринку AgTech, знати ключові технології й методологію їх системного запровадження в компанії. Саме керівник зобов’язаний бути драйвером розвитку компанії. Як казав Бенджамін Франклін (той самий, який зображений на 100 доларовій банкноті), «інвестиції в знання завжди приносять найвищий дохід». Тож інвестуйте і будьте успішними!

Артем Бєлєнков, засновник SmartFarming